Історія села Весела Долина
Село Весела Долина – входить до складу Кринківської сільської ради, засноване на початку ХVІІІ століття. Село розташоване за 25 км від районного центру м. Глобине. Площа населеного пункту – 438,02 га. Населення станом на 01.01.2017 року – 763 особи, кількість дворів – 270.
Заснування с. Весела Долина пов’язують з періодом масового заселення козацькою старшиною та реєстровими козаками Лівобережної частини України. Існує версія, що на сьогоднішньому місці села протікала невелика річка Манжелійка, де і поселився козак Сталев. Біля садиби козака поселялися й інші люди. На берегах Манжелійки, на місці, де зараз знаходиться с. Весела Долина, виникли два села – Лисівка та Сталева Долина. У Лисівці жили вільні козаки, а у Сталевій Долині – казенні люди, тобто кріпаки.
За даними перепису населення 1862 року в с. Сталева Долина проживало 231 чоловік і 238 жінок. У селі діяли одна православна церква, два заводи. На хуторі Лисівка при озері Лисівському було 20 дворів, у яких жило 143 чоловіків і 147 жінок. Кількість населення з року в рік зростала. На 1900 рік у Долині налічувалося 172 дворів із населенням 521 чоловічої статі і 498 – жіночої. У селянській власності знаходилася 281 десятина землі. Хутір Лисівка знаходився за одну версту від Долини. 20 дворів були козацькими, у яких мешкало 216 чоловіків і 203 жінок, які мали у своїй власності 496 десятин землі, 28 дворів були кріпацькими. Мешкало в них 83 чоловіків і 69 жінок. У їхньому користуванні взагалі не було землі.
Села і хутори розросталися і люди, навіть не помітили коли вони з’єдналися, утворився єдиний населений пункт, але старі назви до цього часу в пам’яті веселодолинців збереглися. Рік перейменування Сталевої Долини у Веселу не встановлено.
У 1890 році у Сталевій Долині Кринківської волості відкрито земське училище.
Праця на землі в будь-які часи була хоч і почесною, але важкою. Наприкінці ХІХ століття із загострення кризи феодального ладу, на селі спостерігалося класове розшарування. Поміщицькі господарства занепадали. В той же час ставало більше безземельних і малоземельних господарств. Повсюдно, в тому числі у Сталевій Долині, з’явилися міцні селянські господарства, яких пізніше перехрестили на куркульські. Заможні селяни брали кредити в банках, за які скуповували землі, працювали на них від зорі до зорі і мали від цього певні прибутки. Однак не всім таланило швидко розбагатіти, тож тяжке становище безземельних селян гнало їх на пошуки кращої долі в міста. І мандрували сільські парубки від мануфактури до фабрики чи гуральні. Долинці в пошуках заробітків працювали і в Кременчуці, і на Донбасі, і в Полтаві.
У 1910 році у Долині було 8 теслярів, 5 кравців, 7 кравчих, 5 чоботарів, 4 ковалі, 3 ткачі, 3 ткалі, 29 поденників. 9 чоловіків і одна жінка займалися інтелігентними заняттями, 122 людини займалися неземельними справами. У цей час у селі знаходилося 218 дворів: козацьких – 4, селянських – 207, привілейованих – 5, інших непривілейованих – 2.
У цей період село в архівних даних згадується вже як Весела Долина, а хутір Лисівка названий селом із 114 дворами з них: козацьких – 77, селянських – 28, привілейованих – 5, непривілейованих – 4. У Лисівці працювало 3 теслі, 3 кравці, 3 чоботарі, 3 ковалі, 2 чоловіки займалися інтелігентними заняттями.
У перші післяреволюційні місяці, серед більшовиків, петлюрівців, денікінців, селяни віддавали перевагу Радянській владі. Тож у 1918 році була створена Веселодолинська сільська рада. Головою сільради односельці одноголосно обрали Карпа Федоровича Лисенка. У селі організувався комітет незаможних селян. Очолив його Петро Никифорович Мащенко, секретарем комнезаму був Трохим Прохорович Ляховенко.
У березні 1918 року село окупували німецько-австрійські війська. Окупація принесла людям горе та злидні. Сільська рада, комнезам припинили свою роботу, розпочався партизанський рух. Під ударами партизанів та Червоної армії у листопаді 1918 року кайзерські війська утекли з Полтавщини, а згодом і з України.
Хоч у Веселій Долині були створені сільська рада, комітет незаможних селян, однак міцної радянської влади ще не було встановлено. Періодично село захоплювали білогвардійці, петлюрівці, банди Нестора Махна, Григорія Скирди, Івана Кикотя, Мошинецького, Левченка.
Остаточно Радянську владу у Веселій Долині проголошено у 1919 році. Відтоді всі панські землі, маєтки, були передані селянам. Усі землі розділили на кожного члена сім’ї. У кого була велика сім’я, той і землі одержав більше. Через кілька років відбулося розшарування між рівними власниками землі внаслідок здачі землі в оренду.
У 1922 році в с. Весела Долина створено комуну, яка стала першим прототипом колгоспів. У ній було все спільне.
З 7 березня 1923 року Весела Долина Великокринківської волості увійшла до складу Глобинського району Кременчуцького округу.
У 1929 році комуна була перетворена на артіль. Першим її головою став Павло Федорович Підлісний.
На початку тридцятих років на території Веселодолинської сільської ради було створено три колгоспи: імені Леніна (в центрі), імені Сталіна (у Лисівці), а на базі комуни – колгосп «1 Травня».
Голодомор тридцятих років двадцятого століття взяв і веселодолинців у кістляві обійми. Багато людей померло, або залишили своє рідне село у пошуках шматка хліба. По закінченню голодомору дітей-сиріт з усього села зібрали в два патронати.
Перед початком Другої світової війни Весела Долина була гарним населеним пунктом. У селі було три клуби, один з них на 400 місць. Працювали в них гуртки художньої самодіяльності. Колгоспники жили вже заможно. На трудодень вони одержували від 2,5 до 5 кілограмів зерна. У двох крамницях і одному сільмазі жваво йшла торгівля. По кілька разів на рік в райцентрі у Великих Кринках проводилися великі ярмарки, постійними учасниками яких були працівники веселодолинських колгоспів. У селі працював пологовий будинок і жінкам допомагали при пологах акушерки, а не бабусі-повитухи.
Веселодолинці вірили, що нарешті і в них буде щасливе заможне життя і до них ніколи не повернеться нужда і голод.
Період Другої світової війни є однією з найчорніших сторінок історії села. В ніч з 12 на 13 вересня 1941 року з Веселої Долини відступив 379 медсанбат 212 стрілецької дивізії та війська цієї ж дивізії, які розміщувалися в с. Весела Долина і вели оборонні бої на Пслі із німецькими військами генерала Клейста. В день 13 вересня в селі вперше з’явилися німці. З самого початку окупації на території Веселої Долини було створено суворий режим, призначено старосту села, створено поліцейську дільницю (на кожні сто жителів один поліцай), замість трьох розігнаних колгоспів створено три громадські двори. Людські оселі були поділені на десятки. Робочий день у громадських дворах розпочинався з шостої години ранку, закінчувався о двадцятій. Перерва на обід з 12 до 13 години. На кожен двір накладено податки поставок німецькій владі молока, м’яса, яєць, вовни, овочів, фруктів, шкір та іншого. На тих, хто не виконував поставок накладалися штрафи.
Сільуправа і поліцейський відділок займалися відправкою молоді на каторжні роботи до Німеччини. За роки окупації з Веселої Долини було відправлено 167 хлопців і дівчат на примусові роботи.
Окупація Веселої Долини тривала 743 дні. Під натиском Червоної Армії німецько-фашистські загарбники тікали за Дніпро. Німці планували по Дніпру встановити кордон, а всю Лівобережну Україну, куди входила і Весела Долина, прагнули перетворити в зону випаленої пустелі. Тому відступаючи, фашисти палили хати, сіно, солому, підривали будинки і мости, вбивали або вивозили корів, свиней, коней. Все населення окупованих територій повинно було слідувати за відступаючими німецькими військами. Почувши, що німці вже зганяють людей, більшість жителів Веселої Долини повтікали з села в степ, в поля кукурудзи, чекаючи якоїсь звістки. 24 вересня 1943 року загарбники відступили з села залишивши за собою суцільне згарище. Згоріло майже все, лише у Лисівці залишилося багато неспалених хат, у тому числі і школа. Пізніше, 26 вересня 1943 року в село ввійшов 206 гвардійський полк 69 гвардійської стрілецької дивізії.
За роки війни полягли на фронтах Другої світової війни, замучені в гестапівських катівнях, померли від ран в госпіталях 169 жителів Веселої Долини. Їхні прізвища занесені до третього тому «Книги Пам’яті України».
Свято шанують пам’ять про воїнів-визволителів у Веселій Долині. У центрі села встановлено пам’ятник загиблим воїнам-землякам, які не повернулися з фронтів Другої світової війни, закатованим у гестапівських катівнях. Біля пам’ятника – братська могила. Нинішнє покоління, тобто вже онуки героїв-визволителів, на майдані в центрі Веселої Долини насипали пагорб і встановили на ньому дві гармати, які були грізною зброєю в роки Другої світової війни.
Відразу після звільнення від окупації в селі відновили свою роботу всі три колгоспи і сільська рада.
У 1951 році колгоспи імені Леніна, імені Сталіна та «1 Травня» об’єдналися в одне велике господарство. Назвали новоутворений колгосп імені Леніна. Крім таких основних напрямків роботи як рослинництво і тваринництво в господарстві працювали млин і олійниця.
У 1954 році збудовано приміщення контори колгоспу і клубу.
З 1963 року Веселодолинський колгосп імені Леніна перейменовано на колгосп «Промінь» у зв’язку з тим, що в Глобинському районі, до якого приєдналися Великокринківський і Градизький райони, стало кілька колгоспів імені Леніна.
В наш час колгосп Промінь має нову назву – ТОВ «Промінь-Лан», і в кращих традиціях продовжує виробництво сільськогосподарської продукції рослинництва і тваринництва.
На сьогоднішній день в селі функціонують: Веселодолинська ЗОШ І-ІІ ступенів, дитсадок «Сонечко», ФАП, 4 магазини.
Село продовжує жити, працювати, розвиватися, виховувати і випускати у життя освічених, чесних, працьовитих людей, котрі загартовані любов’ю до рідного краю і пишаються тим, що народилися в цьому прекрасному, мальовничому, неповторному селі під назвою Весела Долина.
Використана література: Сорокопуд Іван Олексійович. Весела Долина оновлена. Полтава: Полтавський літератор, 2012. – 344 с. Іл.
