Дяченко Федір Трохимович
Народився Федір Трохимович у 1917 році в с. Битяги (с. Великі Кринки) в сім’ї селянина-бідняка. В 1934 році закінчив дев’ять класів Великокринківської середньої школи, працював у місцевому колгоспі «Червона зірка», на будовах Кавказу і Норильська. В 1941 році був призваний в Радянську Армію. Воював проти фашистських загарбників на Ленінградському фронті.
На Ленінградському фронті тоді значного поширення набув рух снайперів, зачинателем якого був колишній чернігівський робітник Григорій Симанчук. Активну участь в цьому русі приймав і Федір Дяченко. 17 вересня 1941 року, добре окопавшись та замаскувавши свою вогневу позицію, він став спостерігати за переднім краєм противника. Помічав все: куди і в який час ходять гітлерівці, чим займаються, а коли побачив двох ворогів, що тягли колоду, двома пострілами знищив їх.
На наступний день Федір поклав ще одного фашиста, а на 19 жовтня від його прицільних пострілів знайшли собі могилу дев’ять загарбників. За короткий час снайпер знищив 102 гітлерівці. З гордістю промовляли захисники Ленінграда його ім’я.
Полтавський колгоспник навчив своєму мистецтву багатьох воїнів. З його допомогою стали снайперами лейтенант Никифоров і старшина Михєєв, червоноармійці Дзюба, Денисенко, Кисельов і десятки інших. Синонімом влучності стрільби стало «Стріляти по-дяченківськи!»
Ім’я відважного снайпера було відоме на всіх фронтах. Це йому були присвячені вірші:
Рязя бандитов наповал,
Ты мстишь за кровь и за руины:
Грозою ты для немцев стал,
Сын нашей братской Украины.
Майстерність Дяченка продовжувала рости. Чи давно недосяжною була цифра 220, номер його гвинтівки? Рахунок знищених ним ворогів досяг 425. Вся рота Дяченка стала снайперською. Відзначився снайпер і під час переможного наступу, коли гітлерівці були відкинуті від Ленінграда. На Куликовських висотах, за декілька десятків метрів від противника зосередився батальйон. Загуркотіла артилерія, змітаючи вогненним вихором ворожі укріплення. В небо піднялись червоні ракети – сигнал в атаку.
Комсорг батальйону Федір Дяченко піднявся на весь зріст і повів бійців в атаку. Тепер він діяв автоматом. Зустрівшись віч-на-віч з трьома фашистами влучними пострілами знищив їх. Так було в багатьох боях.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1944 року за мужність і відвагу, високу майстерність снайперу 187-го стрілецького полку 72-ї стрілецької дивізії старшому сержанту, комсоргу батальйону Ф.Т. Дяченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.
Після закінчення війни Федір Трохимович тривалий час служив у Радянській Армії. В 1946 році закінчив військово-політичні курси Ленінградського військового округу, в 1949 році – Військово-політичне училище імені Енгельса. З 1962 року до виходу на пенсію майор запасу працював на Кіровському заводі, вів велику громадську роботу. Помер в серпні 1995 року. Похований у Санкт-Петербурзі.
